Промайнули швидко й непомітно довгих дев’ять років. У пам’яті залишилися перші літери букварика, перші слова на дошці, мелодійний дзвоник, що кликав на урок, і ніжний голос першої вчительки Гунько Оксани Віталіївни.
Найщиріші, найніжніші слова прозвучали для батьків, які несуть світло і тепло своїм дітям, стають найкращим другом для них.
Добрим і ніжним поглядом учні просили прощення у всіх та спалювали папірці з образами, щоб майбутнє було легким, світлим, прекрасним.
Кажуть, що цінуєш щось по-справжньому, коли вже втратив це. Так і кожен випускник школи зрозумів, наскільки багатьом речам навчила його школа: справжній дружбі і першому коханню, щирості і доброті, впевненості і вмінню відстоювати власну думку. Діти дякували класним керівникам Павлюк Марії Михайлівні, Фещиній Любов Андріївні, всім вчителям, котрі своєю щоденною працею робили неоціненний внесок у їхній розвиток як гідних людей, як особистостей. Завдяки незабутнім рокам у школі дитинство не було марним, а стало міцним підґрунтям для майбутнього щасливого дорослого життя. На завершення уроку учні отримали вузлики на пам'ять та останнє домашнє завдання – пронести по життю з собою Доброту, Чуйність, Турботу, бути гідними почесного звання Людина.
| 
