Фізика 7 клас

Дата:

Тема:. ЛІНЗИ.

Мета:   узагальнити знання учнів про лінзи та їхні фізичні властивості; сформувати їхні практичні уміння щодо застосування знань про властивості лінз для подання зображень графічним методом

Хід уроку.

1.           Організаційна частина.

2.           Перевірка домашнього завдання

3.           Пояснення нового матеріалу.

. Лінзи. Два види лінз. Явище заломлення світла лежить в основі дії лінз і багатьох оптичних приладів, які служать для керування світловими пучками й одержання оптичних зображень.

Лінза — це оптично прозоре тіло, обмежене сферичними поверхнями.

Існує два види лінз: опуклі й увігнуті.

Опуклі: двоопукла; плоско-опукла; увігнуто-опукла Увігнуті: двоввігнута; плоско-ввігнута; опукло-ввігнута. У шкільному курсі фізики вивчаються так звані тонкі лінзи. Лінза, товщина якої набагато менша, від радіусів кривизни її поверхонь, називається тонкою лінзою.

2. Хід пучків світла крізь збиральну лінзу.

Лінзи, що перетворюють пучок паралельних променів у збіжні та збирають їх в одну точку, називаються збиральними лінзами.

Основні параметри й дію збиральної лінзи рекомендується вивчати за допомогою двоопуклої циліндричної лінзи. Для цього пучок світла спря­мовують на двоопуклу лінзу та спостерігають дію такої збиральної лінзи: кожен промінь із пучка світла, що падає на лінзу після заломлення нею відхиляється від свого початкового напряму, наближаючись до головної оптичної осі

Демонструючи дію двоопуклої лінзи, важливо звернути увагу учнів на те, що зазначене відхилення променів збиральною лінзою відбувається завжди за будь-якого кута падіння променя на лінзу. Це твердження підкріплюється дослідом, у якому світна точка переміщається уздовж головної оптичної осі в напрямі до лінзи. Описані тут досліди природним чином -підводять учнів до понять фокуса й фокусної відстані лінзи.

3. Хід пучків світла крізь розсіювальну лінзу. Аналогічним чином розглядається питання про дію та параметри розсіювальної лінзи. На рис. 102 зображено хід пучка світла, заломленого розсіювальною лінзою. При цьому легко переконатися, що, незалежно від розташування світної точки відносно двоввігнутої лінзи, остання завжди формує тільки розбіжний пучок світла. Неважко переконатися також, що кут розхилу, сформованого увігнутою лінзою пучка світла, завжди виявляється більшим за кут розхилу пучка, що падає на лінзу. Саме тому розглянута лінза й називається розсіювальною.

Ґрунтуючись на експериментальних даних, робимо висновок: фокус розсіювальної лінзи уявний.

Після демонстрації ходу променів крізь опуклі та крізь увігнуті лінзи можна графічно показати основні параметри лінз:

•  оптичний центр лінзи;

•  оптичні осі лінзи й головну оптичну вісь лінзи;

•  головні фокуси лінзи (дійсний та уявний) і фокальну площину.

4. Побудова ходу променів крізь збиральну та розсіювальну лінзи. Для побудови зображення будь-якої точки достатньо знати хід принаймні двох променів. Із нескінченної множини променів, які виходять із даної точки, вибирають ті, хід яких найбільш простий і тому легко може бути відтворе: ний у процесі, побудови зображення.

Знаючи правила ходу променів крізь лінзу, можна легко побудувати зображення будь-якого предмета. Нагадаємо, що зображення предмета може бути дійсним або уявним. За розміром зображення предмета може бути рівним, збільшеним або зменшеним.

4.     Закріплення нового матеріалу.

1. Чому опукла лінза називається збиральною?

2. Чому увігнута лінза називається розсіювальною?

3. Чому фокус розсіювальної лінзи називається уявним?

4. У залежності від чого змінюються зображення, що даються збиральною лінзою?

5. Чому увігнута лінза не дає дійсного зображення?

6. За допомогою лінзи на екрані отримано зображення полум'я свічки. Чи зміниться це зображення і як, якщо половину лінзи закрити непрозорим екраном?

5.     Підведення підсумків уроку.

6.     Оголошення домашнього завдання.